Громада Луганщини, територія якої повністю знищена. Як працює й гуртується спільнота Попасної

Попаснянська міська громада єдина на Луганщині, територія якої – тобто, вся інфраструктура, весь житловий фонд, все без винятку! – повністю, вщент зруйнована. "ОстроВ" регулярно запрошує своїх читачів на віртуальні "екскурсії" руїнами Попасної. Ця територія ще у 2022 році перетворилася на величезний полігон великогабаритного будівельного сміття, серед якого – вирви й вибухівка. І рештки загиблих, яких – дозволимо собі песимістичне передбачення – ніколи не винесуть звідси, не ідентифікують і не поховають.

У решті громад області у фізичному плані лишилось хоч щось – попри окупацію, серйозні руйнування й бойові дії. А от щодо Попаснянщини – від неї, окрім згаданого вище страшного полігону, лишились тільки люди, розкидані нині по всій планеті Земля. У деяких регіонах вони гуртуються вживу, як зараз кажуть офлайн, і гуртують навколо себе інших переселенців з Луганщини.

Трохи офіціозу й цифр: хаби, медицина, освіта, працевлаштування тощо

Заступниця начальника Попаснянської МВА Олена Лагутіна підкреслює, що Попасна після 2014 року була прифронтовою – це одне з міст Луганської області, яке до 8 травня 2022 року знаходилося на відстані 7 км від лінії бойового зіткнення та території, непідконтрольної уряду України.

"Загальна кількість населення Попаснянської міської територіальної громади до повномасштабного вторгнення РФ на територію України становила 24600 осіб. Зараз на окупованій території Попаснянської громади (по суті, в руїнах, про що ми періодично пишемо. – "ОстроВ") залишилось близько 250 осіб", – каже Олена Лагутіна.

Вона зазначає, що на даний час Попаснянська міська військова адміністрація має три гуманітарні штаби – в містах Харків, Черкаси та Самар (до перейменування Новомосковськ) Дніпропетровської області. Загалом вони надають послуги 12 тисячам внутрішньо переміщених осіб.

"До речі, Попаснянська МВА перша придумала й організувала роботу гуманітарного хабу спочатку в місті Бахмут, потім у Самарі, потім  в інших містах", – підкреслює Олена Лагутіна.

У Попаснянській міській військовій адміністрації зараз працюють 40 держслужбовців, які не зрадили Україну. Всі вони мають статус внутрішньо переміщених осіб. Показово, що 99% з них – мешканці саме Попаснянської громади.

"В адміністрації та підпорядкованих їй комунальних установах працюють на 97% мешканці саме нашої громади, інші – теж  з числа ВПО", – каже Лагутіна.

Стосовно комунальних підприємств Луганщини – громадські активісти часто цікавляться, чим у релокації можуть займатися умовні ЖЕКи чи водоканали. У деяких громадах вони або задіяні у будівництві фортифікацій (як у Лисичанській), або повністю перепрофілювалися, залишивши лише назву. Зокрема, ми писали про те, що, наприклад, КП "Сєвєродонецькводоканал" виготовляє дрони для ЗСУ.

У релокованій Попаснянській громаді залишилося КП "Спеціалізоване комунальне підприємство".

"В ньому працюють лише четверо людей, які задіяні безпосередньо у роботі гуманітарних хабів та у підтримці ВПО в технічних і побутових питаннях", – каже заступниця начальника МВА.

Якщо говорити про освіту – хоча у випадку з Луганщиною практично все працює онлайн, Попаснянська громада змогла організувати живу роботу дитячого садка. Так, комунальний заклад "Врубівський заклад дошкільної освіти" (директор і вихователь закладу в одній особі) працює офлайн в Харкові як дитячий простір. Тут проводять заняття з підготовки до школи, розважальні та святкові заходи тощо. Охоплюють дітей не тільки з Попасної, з усієї Луганської області.

Закладів загальної середньої освіти з 1 вересня 2026 року при Попаснянській громаді працюватиме три. Це Попаснянський ліцей  ім. В. Шуліка, Попаснянська гімназія й Школа олімпійської освіти Попаснянська гімназія №21. У їхній роботі загалом задіяно 97 учителів. Тут навчаються 770 дітей, з них на території України залишаються 413, інші – за кордоном.

КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" працює дистанційно.

У змішаному форматі працює КУ "Центр позашкільної освіти". Окрім дистанційної, ведеться жива робота в Кременчуці на Полтавщині, в Стрию Львівської області і в Черкасах. До неї ми повернемось нижче.

Медики Попаснянської громади ведуть живий прийом у кількох регіонах України.

"У КНП (комунальне неприбуткове підприємство. – "ОстроВ") "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня" 7 лікарів працюють офлайн та онлайн", – розповідають в МВА.

Виїзний прийом попаснянських лікарів на Дніпропетровщині

Зокрема, лікар-психіатр веде прийом у хабі Старобільської МВА у Львові, лікар-невропатолог – у хабі Попаснянської МВА в Харкові, лікар-терапевт – у хабі Попаснянської МВА  в місті Самар, а лікар-гінеколог – у хабі Гірської МВА в Хмельницькому. У Кропивницькому працюють лікар-ендоскопіст, кабінет УЗД, а також лікар-стоматолог-хірург, лікар-стоматолог дитячий  і  лікар-стоматолог-терапевт.

КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" відкрило кабінет лікаря-терапевта в Харкові, де наразі працюють два лікаря-терапевта. Крім того, в хабі Гірської громади в Полтаві веде прийом лікар-терапевт цього КНП, а в хабі Попаснянської МВА в Черкасах надає допомогу медична сестра.

При гуманітарному хабі в Черкасах також офлайн працює КЗ "Центр надання соціальних послуг".

В онлайн і офлайн режимах продовжує працювати КЗ "Попаснянський центр комплексної реабілітації осіб з інвалідністю "Лелека". Онлайн надаються послуги для 26 дітей і 5 молодих осіб з інвалідністю. З ними працюють вчитель-реабілітолог і логопед. Двічі на тиждень проводяться корекційні заняття з дітьми, які перебувають і за кордоном, і на території України.

"Наш заклад уклав меморандуми про співпрацю з Релігійною Місією "Карітас-Спес Україна" та координаційним центром Лозно-Олександрівської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області. В рамках цих меморандумів фахівці центру надавали реабілітаційні послуги для дітей і молоді з інвалідністю з Луганської області – загалом 60 особам, а також дітям і молоді з різних куточків України, охопивши 262 дітей і 260 батьків. На базі координаційного центру Лозно-Олександрівської СА ми створили соціальну майстерню з дрібного ремонту речей, яку відвідали десятки переселенців з Луганської області. Крім того, проводили й проводимо майстер-класи, заходи та свята для дітей та дорослих, обладнали куточок для корекційних занять з дітьми, які мають інвалідність або відносяться до групи ризику", – розповідають у центрі "Лелека".

Отже, робота гуманітарних хабів Попаснянської МВА вживу охоплює три міста, медичні й соціальні послуги надаються в трохи більшій кількості населених пунктів.

Щоб охопити ще більшу кількість регіонів саме живим спілкуванням земляків, Попаснянська МВА запровадила проєкт "Родинні зустрічі". Це особиста ініціатива начальника адміністрації Миколи Ханатова. Зокрема, службовці адміністрації організовують виїзні зустрічі з мешканцями громади в різних населених пунктах, де відсутні гумхаби. Це Жовті Води, Кривий Ріг, Магдалинівка й Синельникове Дніпропетровської області, Кременчук на Полтавщині, Олександрія Кіровоградської області, Стрий на Львівщині, Ужгород тощо. Живе спілкування з переселенцями – попаснянами і психологічно підтримує, й дає можливість оперативніше вирішувати проблеми, задовольняти по можливості певні потреби ВПО.

Значна частина роботи МВА є традиційною для всіх релокованих громад Луганщини і офіційно висвітлюється на певних ресурсах.

"Для підтримки мешканців громади та, зокрема, військових діють Комплексні програми соціальної підтримки. Щопонеділка працює комісія з надання матеріальної допомоги. Інформація та контакти постійно висвітлюється на офіційному сайті МВА та на сторінці фейсбук. У межах програм ми допомагаємо на оперативні втручання, лікування довготривалих хвороб, військовим – на потреби, пов’язані з проходженням служби, на лікування. Підтримуємо людей похилого віку, осіб з інвалідністю, студентів, школярів, членів Молодіжної ради", – розповідає Олена Лагутіна.

Окрему увагу приділяють працевлаштуванню ВПО. Так, у 2024 році "ОстроВ" писав, що на Дніпропетровщині на базі Попаснянського гуманітарного хабу понад тридцять переселенців з Луганщини взяли участь у рекрутинговому заході на посаду демінера.

"У 2024 році співпрацювали з міжнародною благодійною організацією "The HALO Trust" з гуманітарного розмінування. Загалом було проведено роботу з  1117 мешканцями Луганської області", – розповідають у Попаснянській МВА.

Щодо працевлаштування – в громаді також діють Комплексна програма підтримки ветеранів та ветеранок, а також членів їхніх сімей на створення або розвиток власного бізнесу, та Комплексна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб Попаснянської міської територіальної громади. Вони спрямовані на сприяння працевлаштуванню, розвитку підприємництва та фінансовій підтримці мешканців громади.

Місто Самар, серпень 2026 року. На базі гумхабу Попаснянської МВА жінок консультують щодо перекваліфікації та працевлаштування

Поза офіціозом і цифрами: пропагування своєї Попасної – крізь сльози й через мистецтво

Відвідати всі згадані вище осередки живої роботи попаснян, розкидані по Україні, неможливо – не лише в рамках підготовки однієї статті, а й в принципі. Авторка статті побувала в гумхабі в Черкасах і відвідала майстер-клас "Лялька-мотанка – код української ідентичності", який провела керівник гуртка Попаснянського Центру позашкільної освіти "Корисні дрібнички" Олеся Лавренко. Про цей захід "ОстроВ" писав у матеріалі "У Черкасах відбулась творча зустріч тих, чиїм домом є Луганська область".

"Я працюю з дітьми на базі гуманітарного Хабу Попаснянської громади у місті Черкаси з 2023 року. На заняття ходять як діти ВПО, так і місцеві. Власне з Луганської області не дуже багато вихованців, але вони є", – розповідає пані Олеся.

Коли почалась повномаштабна війна й практично одразу знищила Попасну фізично, олесиній доньці, Златі, було 7 років, й вона все пам'ятає. У тому числі своє рідне місто – таким, яким воно було до приходу росіян. П'ятий рік родина живе далеко від Луганщини, проте Олеся каже: "Ми згадуємо кожен день нашу Попасну і все те чудове життя, яке в нас було". Говорячи про своє місто, вона завжди додає оцей епітет – наша Попасна. І в більшості діалогів – на роботі, із сусідами, на майстер-класах тощо – майже з будь-якого приводу додає: "А от у нас у Попасній…"

"Більшість дітей, які відвідують гурток, не знають нашу рідну Попасну. Але я постійно згадую своє місто. Розповідаю дітям про те, які заняття проходили в нашому Попаснянському Центрі позашкільної освіти…", – каже Олеся Лавренко.

Зараз вона позиціонує себе майстринею-педагогинею. За чотири роки роботи в релокації змінився її підхід до викладання. Показово, що останнім часом діти люблять казати не "йдемо на заняття" чи "на гурток", а "йдемо на майстерку". За спостереженням Олесі, діти стали більш розслаблені. "На майстерці" вони навчаються робити безліч дрібниць, які об'єднуються поняттями рукоділля й декоративно-ужиткове мистецтво.

"Хоча все ніби лишилося те саме, але з'явилась нотка нового креативу, іншої атмосфери. Як би вони не називали заняття – головне, щоб виходили з нього задоволені. До речі, вони люблять брати участь у всеукраїнських та обласних  конкурсах", – каже майстриня.

Ляльок-мотанок, які вийшли з її рук у черкаський період життя, складно підрахувати. Вони не оселяються вдома в Олесі, або в приміщенні хабу чи гуртка – натомість роз'їжджаються в якості попаснянських подарунків по всій Україні й далеко за її межі.

Олеся Лавренко під час заходу "Степами до своїх" у Черкасах розповіла:

"У нашій Попасній я була керівником гуртка Попаснянського центру позашкільної освіти. Привчала дітей до такого, знаєте, ні до чого не зобов'язуючого… Це мистецтво, де ти просто маєш задоволення від того, що ти робиш. Одне з цього я вам зараз покажу – це лялька-мотанка. …Лялькі-мотанки, які зараз ви бачите, – це маленька частинка того, що я сьогодні можу вам показати. Як зазвичай, як хтось кудись їде: "Олесю, можеш зробити ляльку-мотанку, ми комусь презентуємо?". І так у мене йде і йде… І за кордоном, і по всій, мабуть, території України ляльки-мотанки подорожують. Коли я їх створюю, я в них вкладаю свою душу, свої емоції, тому що таку ляльку треба створювати тільки з гарним настроєм, з позитивними якимись думками. Я вважаю, що в них закладається все, що ти робиш. Твої думки, твоє бачення того, як вона буде виглядати. Я люблю, щоб у них були квіти. Мабуть, через те, що в моєї мами в нашій Попаснянщині, в моєму будинку дуже-дуже багато квітів. Вибачте... Це такий біль просто (плаче). І те, що ви бачите на ляльках-мотанках віночки з квітів – це, мабуть, частинка дому, де залишилась наша душа. Лялька-мотанка – це, мабуть, душа".

Початок майстер-класу від Олесі Лавренко

"Основна частинка – це голова. З чого ми починаємо? Беремо ось так лоскут тканини і починаємо її крутити, крутити, закручувати… У вас вже все готово, просто я показую, як вона починається. Закрутили: чим більше у вас лоскутка тканинки, тим у вас більша голова буде. Але я відкрию секрет: у мене в ляльок-мотанок у голові всередині синтепон. Так іде менше тканини".

З її досвідом, майстерністю, затребуваністю – пані Олеся легко б знайшла роботу будь-де в Україні. Тим більше що в країні – дефіцит кадрів. Те саме стосується й згаданих вище попаснянських медиків, педагогів, інших фахівців. Але всі вони вперто тримаються за оце слово "Попаснянський" у власних трудових книжках

"Для мене робота саме в цій структурі дорога тим, що пов'язує мене з рідним домом. І якщо я перестану працювати саме від Попаснянської громади, то обірветься той останній зв'язок, що я маю зі своїм містом", – каже Олеся Лавренко.